 Версія для друку
 Написати листа
І знову на рідну криворізьку землю прийшла весна: весело задзюркотіли струмочки, усміхається з висоти небес ласкаве весняне сонечко, зазеленіла у затишку перша травичка – прокинулася до життя земля… Щороку ми маємо щастя милуватися цим незбагненним дивом відродження природи.
Так було і того буремного березня 1944 року, коли постріли гармат, вибухи мін та гранат, тисячі куль, випущених із автоматів та кулеметів, нещадно шматували безмежне блакитне небо над безкраїм криворізьким степом, над тихими біленькими хатинками, що розкинулись ген вздовж дороги над Інгульцем і Саксаганню, над усим тим, що ми називаємо своєю Батьківщиною... Велика битва з ворогом ішла за кожний клаптик рідної землі. А вони, молоді та завзяті, рвалися в бій, часто ціною власного життя звільняючи рідну землю від фашистських загарбників. З тих днів, ніби мовчазні воїни-велетні, застигли на нашій землі обеліски, а з ними вкарбувалися на віки в народній пам’яті імена і полеглих, і живих воїнів-визволителів рідного краю.
З року в рік, пам’ятаючи про їх подвиг, ми віддаємо шану і мертвим, і живим…
Ось і цього року, 7 березня, напередодні дня визволення Криворізького району від фашистських загарбників голова Криворізької районної ради В.В. Яценко, заступник голови З.Г. Загородніх, керуюча справами виконавчого апарату райради Т.М. Радченко, голова Лозуватської сільської ради В.Я. Арєф’єв, депутат районної ради, керівник ТОВ «Дніпрянка» Г.І. Рябикін, мешканці села, учні Лозуватських шкіл взяли участь у покладанні квітів до пам’ятника воїнам-визволителям. Вдячні нащадки не забули подвиг простого солдата, того воїна, що стоїть перед нами у бронзі чи мармурі…
Вшанували керівники районної ради і живих ветеранів: Івана Арсентійовича Нежигая, Омеляна Єфремовича Сищика та Івана Петровича Гетьмана. Як зазначив голова районної ради В.В. Яценко: «Наші ветерани – це і честь, і слава району. Все менше їх з кожним роком. Та поки вони живі, наш синівський обов’язок пам’ятати про них, а ще – про своє минуле, щоб не забули нащадки наші, якого роду-племені ми діти».
Напевне, саме ця генетична пам'ять покликала на Схід тисячі молодих українців для яких честь і гідність держави, її воля і свобода не пусті слова.
З днем визволення району, шановні ветерани, дорогі земляки!
 |