Версія для друку

Написати листа

В цьому році 14 жовтня Україна вже втретє відзначила непересічне, як на нинішні часи, свято – День захисника України. І не даремно свято українських захисників тісно пов’язане з двома іншими святами, які в Україні відзначають в цей же день: Свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.
Українське козацтво – це унікальне явище в історії нашого народу. Про нього зроблено багато наукових досліджень, написано художніх творів, знято фільмів. Козаки живуть в усній народній творчості, народних піснях та думах. Їх можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українській гривні та поштових марках. І про малого хлопця, і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак, бо козак – це не просто сила, це особливий стан душі. В уявленнях українців — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.
Саме в козацтві проявився творчий і волелюбний дух наших предків, що в українських родинах передається від батька до сина, і нинішні покоління українців мають бути гідними нащадками слави і звитяги безстрашних пращурів – запорожців. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.
І недаремно святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою козаків й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці з її іконою.
Козацтво відіграло визначну роль у становленні нашої держави, історичне значення котрої важко переоцінити. Тому й ставлення до козаків особливе – з повагою та любов’ю, бо вони – символ мужності, честі, людської і національної гідності.
У наш час традиції українського козацтва не просто живі, а й лягли в основу єднання нації, служать провідною зорею у відчайдушній борні за рідну землю, за Батьківщину, за її незалежність та цілісність.
Протягом багатьох років у нашій школі існує чудова традиція – посвята у козачата учнів перших класів. Це грандіозне свято, до якого готуються заздалегідь і учні, і вчителі, і батьки. Всі хлопчики та дівчатка знайомляться із козацькими звичаями та традиціями, одягають національне вбрання, розучують українські пісні та танці. Перед початком свята обов’язково проводиться фестиваль вареників та української кухні. Яких страв тут тільки немає! Вареники, пироги, сало, холодець, пампушки з часником, і, звичайно, запашна українська паляниця!
А чи знаєте ви, що коли в курені з’являвся новачок, то його обов’язково піддавали випробуванням. Наприклад, давали завдання зварити куліш і ставили вимогу: щоб каша була гаряча, як повернуться козаки. А самі ховалися і спостерігали, як буде діяти новобранець. Траплялося так, що хтось із новобранців, приготувавши страву, починав нервувати, панікувати. Коли козаки бачили, що новачок впадав у розпач, то такого не приймали до свого куреня й відпускали додому. А того, хто не занепадав духом, а, гукнувши кілька разів, махнув рукою й сказав: «Ну, не хочете їсти, то я сам наїмся!», відразу приймали до куреня.
Ми запросили гостей для дуже відповідальної місії – посвяти в козачата, урочистого прийому до шкільного куреня – начальника штабу Криворізького районного козацького товариства Всеукраїнського громадського об’єднання Українського реєстрового козацтва, генерала-майора Івана Васильовича Сахна, районного отамана УРК, підполковника Віктора Івановича Косяка, начальника штабу Лозуватського куреня УРК, підполковника Івана Івановича Міщенка, заступника отамана Лозуватського куреня УРК, майора Дмитра Миколайовича Сулиму.
Але першокласникам необхідно довести, що вони – справжні козачата. Для цього влаштували змагання, а справжні козаки пильно спостерігали та визначали, чи вже набралися вони козацької сили та мудрості. Хлопчики та дівчатка об’єдналися у дві команди-курені «Шабля» і «Булава» та змагалися в естафетах «Як козаки через річку переправлялися», «Як козаки силу перевіряли», «Як козаки тренувалися», «Як козаки на конях каталися». Так усі переконалися, що симпатичні хлопчики та дівчатка, хоч і маленькі, але достойні, щоб їх називали козачатами.
І ось урочиста мить посвяти! Її виконують Іван Васильович Сахно та Іван Іванович Міщенко. Коли бувалий козак кладе на плече майбутньому козаку справжнісіньку шаблю і промовляє до нього напутнє слово про любов до рідної землі, повагу до старших, відданість Батьківщині, то серце переповнюють незвичні досі почуття – трохи боязно, надзвичайно урочисто, не вистачає слів все це пояснити, але обов’язково розповім про це всім, всім, всім!
А коли першокласники стали справжніми козачатами, отримали козацькі значки, придбані за спонсорської допомоги В.В. Яценка, та від Українського реєстрового козацтва, їх ще урочисто привітали голова Криворізької районної ради Віталій Володимирович Яценко та директор школи Надія Русланівна Фуголь, від щирого серця побажали всім козацького здоров’я, невичерпної енергії, наснаги у відродженні кращих національних традицій, плідного навчання та праці на благо народу, задля процвітання рідної України. Завершились вітання виступом учасників народознавчого гуртка «Берегиня» (керівник Л.К. Вічканова).
Учні 1-4 класів подарували присутнім віночок українських пісень.
А свято у школі продовжувалося. Тепер до нього підключилися старшокласники. Не дивлячись на те, що безупинний та невідворотній плин часу невблаганно віддаляє нас від нашої минувшини, діти не забувають своєї історії, шанують національні традиції. Які важкі часи не переживала наша країна, як не намагалися вороги знищити Україну, вона вистояла, набула незалежності і зберегла свою мову, історію та культуру, свої прекрасні та неповторні звичаї і традиції. Мабуть, таки справді, свята Богородиця захищає нас своїм покривалом. І нині всі наші хлопчики хочуть бути схожими на своїх батьків та дідусів, які виявили високе почуття патріотизму, національної гідності, мужність та героїзм, особливо тих, хто, ніби в мирний час, боронить рубежі нашої держави на буремному Сході, хто жертвує не тільки комфортом у побуті чи власним спокоєм, а навіть своїм життям заради цілісності та незалежності нашої держави. Тому, мабуть, немає жодного хлопчика, який би не мріяв стати мужнім, хоробрим, надійним захисником своєї Вітчизни. Та, щоб стати ним, потрібно готуватися до цього з дитинства. Адже воїн має бути дужим, спритним, кмітливим, винахідливим і справжнім патріотом. І не даремно саме 14 жовтня вся країна святкує День захисника України, бо не переривається народна традиція шанувати своїх захисників на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Вдячні нащадки низько вклоняються дідам та батькам, які захищали або захищають нашу землю, несуть або несли службу в лавах армії. Завдяки їм наша Батьківщина незалежна, сильна і могутня, а діти можуть сподіватися на щасливе майбутнє.
Саме цьому святу була приурочена військово-спортивна естафета «Нумо, хлопці-козаки!» Цьогоріч збірна команда школи змагалася з курсантами Криворізького авіаційного коледжу. Вчитель предмету «Захист Вітчизни» С.В. Клименко, вчителі фізичної культури О.С. Лєбєдєва та І.П. Акун організували досить серйозні випробування для її учасників: військово-спортивна естафета, ривок гирі, арм-реслінг, підтягування, санітарна підготовка, інтелектуальний конкурс, перетягування канату, «Козацькі забави», конкурс вболівальників. А компетентне журі слідкувало за змаганнями та чесно і справедливо оцінювало учасників. Боротьба була напруженою, кожна команда дійсно показала свою козацьку доблесть та звитягу. Дивлячись на нашу молодь, розумієш, що патріотизм, сила волі та незламна віра у щасливе майбутнє рідної землі стали для них вірними дороговказами на все життя.
У цих змаганнях перемогла команда «Витязі» учнів нашої школи, але враження після зустрічі з командою-суперником – незабутні.
І на останок, дозвольте привітати всіх українців із цими знаменними для нашого народу святами! Бажаємо нам усім козацької вірності, звитяги і глибокої духовності, будьмо вільні, щасливі, успішні – у здоров’ї, мирі та злагоді!


Олена Деревянко,
заступник директора з
навчально-виховної роботи,
Марина Каращук,
педагог-організатор КНЗ «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ст. № 1 ім. Т.Г. Шевченка».
Фото Любові Ковальової.
Версія для друку Написати листа